Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 909/1336/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Грек Б.М.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Долина,

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016

зі справи № 909/1336/15

за позовом державного підприємства "Вигодське лісове господарство" (далі - Підприємство), смт Вигода Івано-Франківської області,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Долина,

про стягнення 85 278,12 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_3 -предст. (дов. від 28.12.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Підприємця про стягнення 85 278,12 грн. заборгованості (з них: 60 678,42 грн. основного боргу, 1481,22 грн. - 3% річних, 23 118,48 грн. інфляційних втрат), яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням Підприємцем зобов'язання з оплати товару, одержаного за договором поставки від 04.01.2010 № 01 (далі -Договір).

Підприємцем подано заяву про застосування позовної давності у справі, у зв'язку з чим Підприємець просив відмовити в позові.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 у справі № 909/1336/15 (суддя Цюх Г.З.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 (судді Костів Т.С. - головуючий, Марко Р.І., Желік М.Б.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 60 678,42 грн. основного боргу, 23 118,48 грн. інфляційних втрат, 1476,23 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено.

Підприємець, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

У відповідності до зміни складу колегії суддів від 12.04.2016 у зв'язку із запланованим відрядженням судді Прокопанич Г.К. та запланованим навчанням (підвищення кваліфікації) судді Селіваненка В.П. визначено такий склад колегії суддів для розгляду справи № 909/1336/15: Палій В.В. - головуючий (доповідач), Васищак І.М. і Грек Б.М.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Підприємця, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 04.01.2010 Підприємством як постачальником та Підприємцем як покупцем укладено Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався відвантажити покупцю лісопродукцію на загальну суму 126 343,20 грн.;

- продукція, визначена у Договорі повинна бути поставлена покупцю з моменту підписання і до закінчення терміну дії Договору (пункт 2 Договору);

- дія Договору встановлена до 31.12.2010 і може бути продовжена шляхом обміну рекомендованими листами (пункт 7 Договору);

- на виконання умов вказаного договору, позивач передав відповідачу лісопродукцію на загальну суму 76 448,85 грн., що підтверджується товаро - транспортними накладними за березень 2010 року та за грудень 2011;

- строк виконання відповідачем обов'язку з оплати одержаного товару умовами Договору не встановлений;

- відповідачем одержаний товар оплачено частково;

- позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.12.2014 № 38 про сплату заборгованості у розмірі 60 678,42 грн. за одержаний товар, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення;

- на суму заборгованості позивачем нараховано 3% річних та втрати від інфляції.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємця заборгованості за поставлений у 2010-2011 роках товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено приписами частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13 та від 30.09.2014 у справі № 927/1232/13).

Поставка товару мала місце у березні 2010 року та у грудні 2011, відповідно у відповідача виник обов'язок щодо оплати одержаного товару не пізніше наступного дня після його прийняття.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється відповідно до статті 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами третьою, четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з приписами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відтак, суди попередніх інстанцій у вирішенні спору дійшли передчасного висновку про те, що строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив з огляду на приписи частини другої статті 530 ЦК України, оскільки строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 ЦК України, тобто оплата товару пов'язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, через те що іншого строку оплати сторони не визначили.

У зв'язку з викладеним належить з'ясувати причини пропущення позивачем позовної давності та їх поважність, у залежності від чого і підлягає вирішенню спір.

Проте, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 зі справи № 909/1336/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя Б. Грек